Home | About | Contact

Гора Блер: історія протистояння

pawvlogo5.gif (13448 bytes)

Original page: http://www.pawv.org/news/blairhist.htm

Шахтарі повертають свою зброю солдатам після завершення страйку.

 

Гора Блер – це унікальне місце з унікальною та вражаючою історією, яку варто переказати. Немає іншого гідного порівняння місця, про яке можна було б розповісти таку історію першорядної важливості як для минулого робітничого класу, так і для громадянських прав в Америці. За даними Служби національних парків битва біля гори Блер стала кривавою кульмінацією протистояння, коли «насильство «вугільної війни» Західної Вірджинії в 1920-21 рр. досягло безпрецедентного в історії США рівня».

Заввишки у 2064 футів, гора Блер була символічною та реальною перешкодою, що поставала перед шахтарями, які прагнули захисту профспілки для шахтарів округів Мінго, Логан, Мерсер і Мак-Дауелл. Хребет створював найсуворіші умови для маршу: круті схили, важка деревина та скеляста місцевість. Також він мав і свої плюси: гарні форпости для оборонних розвідників, включно з масивними скелястими утвореннями, які виконували роль ефективних оборонних позицій. Рельєф регіону диктував хід протистояння, і тому мав надзвичайно важливе значення.

Американська промислова революція принесла із собою величезні раптові зміни в розпорядку життя та праці громадян. Швидкий темп і небезпечні умови роботи обумовлювали новий рівень дотримання стандартів хронометражу, регулярності та безпеки. Для американців, звичних до фермерства та домашнього виробництва товарів, такий стан речей часто означав радикальне пристосування. Із появою великих корпорацій і розвитком конкуренції між ними на фондовій біржі бізнес-галузі часто збільшували обсяг виробництва та допускали зменшення рівня безпеки як засіб постійної підтримки платоспроможності. Вугільні шахти намагалися забезпечувати паливом залізничну галузь і галузі добування заліза та сталі, що було надзвичайно важливо для цих гілок промисловості. Видобування вугілля було важливим внутрішнім фактором національного промислового зростання, хоча й приносило відносно невеликий прибуток, вимагало значних капіталовкладень у робочу силу та було небезпечне. Повторювані нещасні випадки призводили до поширення руху активістів серед шахтарів Пенсильванії й інших штатів, і наприкінці 19-го століття страйки на вугільних шахтах були звичайною передумовою створення профспілок шахтарів.

На початку 20-го століття вугілля було єдиним джерелом палива в американській промисловості. Перерви в роботі стали загрозою для виробництва сталі та залізничної галузі, а політичний і економічний тиск з метою підтримання порядку на території вугільних родовищ надавав вугільним компаніям широку свободу дій. Однак усе частіше шахтарі почали об’єднуватися, щоб протистояти непосильним вимогам галузі й отримувати незначну частину її прибутків унаслідок надзвичайних обставин. Цим зусиллям постійно протистояли вугільні компанії, чиє придушення профспілок також обумовлювалося поширеним національним страхом перед більшовизмом після революції в Росії.

У 1921 році силова конфронтація на півдні Західної Вірджинії стала неминучою. Згуртувалися більше половини зі ста тисяч шахтарів штату, проте цій спілці у великій мірі не вдалося об’єднати південні вугільні родовища, що забезпечували поставку найкращого вугілля регіону. Об'єднані шахтарі Америки вважали, що згуртування південних кам'яновугільних басейнів дозволить поліпшити умови праці та побут шахтарів, а також забезпечить виживання профспілки.

Read more