Home | About | Contact

Ґрелін

Original page: http://www.vivo.colostate.edu/hbooks/pathphys/endocrine/gi/ghrelin.html

Richard.Bowen (Річард Боуен)

Ґрелін відкрито як пептидний гормон, який значною мірою стимулює вивільнення гормону росту з переднього відділу гіпофізу. Пізніше було виявлено, що разом із кількома іншими гормонами ґрелін сильно впливає на апетит і енергетичний баланс. Головне джерело ґреліну – епітеліальні клітини шлунка.

Структура та рецептор ґреліну

Ґрелін синтезується у вигляді препрогормону, а потім унаслідок протеолітичної обробки перетворюється на 28-амінокислотний пептид. Цікавої й унікальної модифікації зазнає гормон під час синтезу у вигляді зв’язку n-октанової кислоти з однією з амінокислот; така зміна потрібна для біологічної активності.

Основним джерелом циркулюючого ґреліну є шлунково-кишковий тракт, переважно шлунок, однак у меншій мірі також і кишечник. Гіпоталамус у мозку – це ще одне важливе джерело ґреліну; у меншій кількості його виробляють нирки, плацента й гіпофіз.

Про рецептор ґреліну стало відомо задовго до виявлення самого гормону. Клітини в передній частині гіпофіза мають рецептор, який у разі активації значно стимулює секрецію гормону росту – цей рецептор називається секреторним рецептором гормону росту (GHS-R). Ґрелін оголошено природним лігандом для GHS-R в 1999 році. Цей пептид отримав свою назву завдяки здатності викликати секрецію гормону росту (суфікс ghre означає «рости»).

Активність ґреліну в модуляції харчової поведінки й енергетичного балансу найкраще пояснюється наявністю рецепторів цього гормону в певних ділянках гіпоталамуса, які, як уже давно відомо, беруть участь у регулюванні апетиту. Також виявлено скупчення рецепторів і в інших областях головного мозку, включно з гіпокампом і ділянками, що, як ми знаємо, пов’язані із системами підкріплення (так звана «тегментальна область»); дійсно, здається, ґрелін активізує певні ділянки, що відповідають за підсилюючі аспекти наркотичних речовин, які також можуть бути пов’язані із впливом цього гормону на апетит.

Фізіологічний вплив ґреліну та контроль секреції

Принаймні дві основні біологічні функції приписують ґреліну:

• Стимуляція секреції гормону росту: як ліганд секреторного рецептора гормону росту ґрелін значною мірою стимулює секрецію цього гормону. Сигнал ґреліну інтегрується із сигналом гормону росту, у результаті чого вивільняється гормон і соматостатин для контролю тривалості й обсягу секреції гормону росту.

• Регулювання енергетичного балансу: як у гризунів, так і в людей ґрелін збільшує відчуття голоду, діючи на харчові центри гіпоталамуса. Це твердження можна вважати доречним, якщо взяти до уваги збільшення концентрації ґреліну в плазмі під час постування (див. нижче). Окрім того, у людей, що отримували ін’єкції ґреліну, спостерігалося посилене відчуття голоду. Виявляється, що ґрелін також пригнічує засвоєння жирів у жировій тканині, що є дещо парадоксальним, враховуючи, що гормон росту має протилежний ефект. Загалом, здається, ґрелін є одним з кількох гормональних сигналів, які сповіщають мозок про стан енергетичного балансу організму.

До інших факторів впливу ґреліну належать стимуляція випорожнення шлунка та різного роду позитивні зміни в серцево-судинних функціях (на зразок підвищення об'ємної швидкості кровотоку). Не цілком зрозуміло, чи серцево-судинні ефекти є безпосереднім наслідком дії ґреліну, чи вони уособлюють непрямий вплив здатності цього пептиду сприяти секреції гормону росту.

Read more