Home | About | Contact

Нейромедіатори

Original page: http://webspace.ship.edu/cgboer/genpsyneurotransmitters.html

 

Д-р C. Джордж Бурей


Нейромедіатори – це хімічні речовини, які роблять можливою передачу сигналів через синапси від одного нейрона до іншого. Вони також розташовуються на кінцях аксонів мотонейронів, де стимулюють м'язові волокна. Вони та їхні «близькі родичі» продукуються певними залозами, такими як гіпофіз і наднирники. У цьому розділі ми розглянемо деякі з найважливіших нейромедіаторів.

Ацетилхолін

Ацетилхолін став першим нейромедіатором, який було виявлено. Його в 1921 році виокремив німецький біолог на ім’я Отто Леві, якого в подальшому за його роботу було нагороджено Нобелівською премією. Ацетилхолін має багато функцій: він у великій мірі відповідає за стимуляцію м’язів, враховуючи м’язи шлунково-кишкового тракту. Окрім того, його можна знайти в сенсорних нейронах та у вегетативній нервовій системі, також він бере участь у плануванні парадоксального сну.

Рослинні отрути кураре та болиголов чинять паралітичну дію, блокуючи рецепторні ділянки ацетилхоліну м’язових клітин. Відома отрута ботулін перешкоджає вивільненню ацетилхоліну з пухирців на кінцях аксонів, спричиняючи параліч. Багато людей використовують похідний елемент ботуліну, а саме ботокс, щоб тимчасово позбутися зморшок (сумне спостереження нашого часу, я б сказав). Ще важливіше те, що існує взаємозв’язок між ацетилхоліном і хворобою Альцгеймера: мозок людей, які страждають на цю хворобу, втрачає приблизно 90% ацетилхоліну, що є головною причиною швидкого старіння.

Норепінефрин

У 1946 році шведський біолог Ульф фон Ейлер відкрив норепінефрин (раніше відомий як норадреналін). Він також отримав Нобелівську премію. Норепінефрин значною мірою стимулює стан «підвищеної тривожності» нашої нервової системи. Найбільше цього гормону в симпатичній нервовій системі; він підвищує серцевий ритм і кров’яний тиск. Наші наднирники випускають його в потік крові разом зі спорідненим гормоном епінефрином (також відомим як «адреналін»). Також він відіграє важливу роль у формуванні спогадів.

Стрес схильний виснажувати наш запас адреналіну, а фізичні вправи – збільшувати. Амфетаміни ("швидкість") спричиняють викид норепінефрину, а також інших нейромедіаторів під назвами дофамін і серотонін.

Дофамін

Іншим «родичем» норепінефрину й епінефрину є дофамін, виявлений як нейромедіатор у 1950-х роках ще одним шведом – Арвідом Карлссоном. Це інгібіторний нейромедіатор, який у разі знаходження шляху до рецепторних ділянок блокує схильність відповідного нейрона до збудження. Дофамін тісно пов’язаний із механізмами підкріплення в мозку. Наркотичні речовини на зразок кокаїну, опіуму, героїну й алкоголю підвищують рівень дофаміну, як це робить нікотин. Якщо відчуття приємні, можливо, задіяні дофамінові нейрони!

У людей із таким тяжким психічним розладом, як шизофренія, виявлено надмірний обсяг дофаміну в лобовій частці мозку, тому ліки, які блокують дофамін, використовуються, щоб допомагати шизофренікам. Однак замала кількість дофаміну в моторних зонах мозку призводить до захворювання Паркінсона, що передбачає неконтрольований тремор м'язів. Уже згаданий раніше Арвід Карлссон з’ясував, що попередник дофаміну (L-дигідроксифенілаланін) може полегшити певні симптоми хвороби Паркінсона. Його нагороджено Нобелівською премією у 2000 році.

Нещодавно помітили, що низький рівень дофаміну можна пов’язати не лише з нетовариськістю шизофреніків, але й із соціальною тривожністю. З іншого боку, з’ясувалося, що дофамін має незначний вплив на задоволення від їжі. Здається, у цьому задіяні такі хімічні речовини, як ендорфін (див. нижче).

Read more