Home | About | Contact

Острови Кука: наше минуле

Original page: http://www.ck/history.htm

 

 

 

Доєвропейський період

 

Ранній європейський період

 

Міссіонерський період

 

Британський період

 

Новозеландський період

 

Самоуправління та демократія

 

Доєвропейський період

Жителі островів КУКА – справжні полінезійці, найкращі моряки величного Тихого океану, які подорожують на нестійких каное океанськими просторами в пошуках нових земель і початку нового життя та, почуваються в океані, немов удома. Подорожі цих сучасників Кам’яного віку залишали далеко позаду дослідницькі експедиції, якими так пишаються португальці, іспанці, британці, голландці та французи. До цих океанічних міграцій призвело перенаселення багатьох крихітних островів Полінезії.

За переказом, це стало причиною експедиції Ру, який вирушив з Тубуаї у Французькій Полінезії та висадився в Аітутакі, та Тангії, також із Французької Полінезії, які, як вважається, прибули до Раротонги приблизно у 800 р. н. е. Певним доказом цього є стара дорога Тоі, Ара Метуа, яка обрамляє більшу частину острова Раротонга та збудована 1200 років тому. Подібним чином, північні острови, ймовірно, були засновані учасниками експедицій із Самоа та Тонга. Як і в більшості випадків полінезійської міграції, зростання населення та брак ресурсів призводили до того, що каное, придатні для океанських подорожей, навантажували їжею та відправляли найхоробріших шукати нове місце для життя. Ця схема спрацьовує і сьогодні, коли мова йде про острови Тихого океану, окрім випадків, коли стають суворішими умови в’їзду до нових земель.

Жителі островів Кука переконані в тому, що великі маорійські міграції до Нової Зеландії почалися з Раротонги, можливо, ще у п’ятому столітті н.е. Найзручнішою відправною точкою стало м. Нгатангія на сході о. Раротонга, де утворився розрив у береговому рифі в найширшій частині лагуни острова.

 

Ранній європейський період

Письмова історія островів Кука починається з огляду Пукапуки іспанцем Альваро де Менданья в 1595 році, а потім її продовжив інший іспанський дослідник Педро Кірос після свого відвідання Ракахангу в 1606 році. Британці прибули з Пукапуки в 1764 році і назвали цю місцевість Островом Небезпеки, оскільки вони не могли зійти на берег. Це був дуже активний час у розвідці Тихого океану, коли британці та французи намагалися зміцнити вплив своїх держав як морських.
У 1773–1779 рр. капітан Джеймс Кук відвідав багато островів південної групи, однак у його поле зору ніколи не потрапляв о. Раротонга. Сумнозвісний капітан Уільям Блай із Баунті зійшов на берег Аітутакі в 1789 р. – йому приписують імпорт дерев папаї до островів Кука, а у квітні того ж року бунтівники Баунті вирушили з Раротонги, проте, на відміну від поширеної думки, ймовірно, не висадилися. Кук назвав цю територію Островами Герві. Насправді він дав таку назву першому відкритому ним острову – Мануае. Згадані острови «Островами Кука» назвали на честь визначного англійського мореплавця росіяни, коли ці землі вперше з’явилася на російській морській мапі на початку 1800-х років.
Офіційно визнано, що вперше Європейці побачили о. Раротонга з корабля Індевор у вересні–жовтні 1813 р. Перше відоме сходження на берег здійснила команда судна Камберленд в 1814 р. Це була торгова експедиція з Австралії та Нової Зеландії, учасники якої на меті мали пошук сандалового дерева. На Раротонзі цієї рослини не було. Проте, виникла сутичка між моряками та жителями острова, було вбито багато людей з обох сторін, включно з дівчиною капітана, Енн Бутчерс. Її з’їли, а її кістки поховали в Мурі поблизу клубу моряків. Це була єдина біла жінка, яку коли-небудь вбили та з’їли жителі островів Тихого океану!

Read more