Home | About | Contact

Життя Сіддгартхи Ґаутами

Original page: http://webspace.ship.edu/cgboer/siddhartha.html

 

Dr. C. George Boeree (д С. Джордж Бурей)
Університет Шиппенсберґ

 


На території, де зараз знаходиться південь Непалу, існувала невелика країна, яку населяло плем’я Шак’я. Очолював це плем’я раджа Шуддгодана Ґаутама, а його дружиною була прекрасна Махамайя. Махамайя чекала на свого первістка. Вона побачила дивний сон, у якому її благословило своїм хоботом слоненя, що було щонайменше дуже гарним знаком.

Як диктували звичаї того періоду, коли настав час рані Махамайі народжувати, вона вирушила до батькового краю. Проте під час тривалої подорожі почалися перейми. У невеликому містечку Лумбіні вона попросила своїх служок допомогти їй дістатися тихого місця під деревами. Одне велике дерево опустило гілку, щоб стати їй опорою під час пологів. Кажуть, що пологи були практично безболісні незважаючи на те, що вона мала народити справжню дитину. Після пологів тихий дощ омив матір і дитину.

Ходять чутки, що дитина не спала в момент народження. Вона вміла говорити та сказала матері, що мала народитися, щоб звільнити все людство від страждань. Дитина могла стояти та проходити невелику відстань у кожному з чотирьох напрямків. У її слідах виростали квіти лотоса. Дитині дали ім’я Сіддгартха, що означає «той, хто досяг мети». На жаль, Махамайя померла всього через сім днів після пологів. Після цього Сіддгартху виховувала добра сестра його матері Магапраджапаті.

Цар Шуддгодана звернувся до відомого провидця Асіти, щоб дізнатися майбутнє свого сина. Асіта передбачив один із двох варіантів: він міг стати великим царем, навіть імператором. Або великим мислителем і рятівником людства. Король хотів бачити сина своїм наступником, тому вирішив відсторонити дитину від усього, що могло схилити її до релігійності. Таким чином, Сіддгартху утримували у трьох палацах, щоб він не міг спостерігати за повсякденним життям звичайних людей. Йому не дозволялося бачити літніх, хворих людей, небіжчиків або будь-яких прихильників духовних практик. Сіддгартху оточували тільки краса та здоров’я.

Сіддгартха виріс сильним і вродливим молодиком. Як царевич військової касти він вивчав бойове мистецтво. Коли йому настав час одружуватися, він домігся руки вродливої царівни із сусіднього царства, перемігши всіх суперників у змаганнях із різних видів спорту. Її звали Ясодгара, і вони одружилися, коли їм виповнилося 16 років.

Продовжуючи жити в розкоші своїх палаців, він не міг заспокоїтися та все більше цікавився світом поза стінами палацу. Зрештою він почав вимагати дозволу побачити свій народ і свої володіння. Король усе ретельно спланував так, щоб Сіддгартха таки не побачив страждань, які могли б, як він боявся, підштовхнути його сина до релігійного життя, і виголосив, що лише молоді та здорові люди могли привітати царевича.

Ідучи столичними вулицями Капілавасти, він випадково побачив пару літніх людей, які блукали поблизу парадної процесії. Вражений і збентежений, він пішов за ними, щоб з’ясувати, хто вони. Потім він зустрів кількох тяжко хворих. Зрештою, на березі річки він побачив церемонію поховання та вперше в житті зіткнувся зі смертю. Царевич запитав свого товариша та зброєносця Чандака про значення всіх цих речей, і Чандака повідомив йому прості істини, які Сіддгартха мав знати. Він розповів, що всі ми старішаємо, хворіємо та згодом умираємо.

Також Сіддгартха побачив аскета, ченця, який відмовився від усіх плотських утіх. Спокійний вираз обличчя ченця ще довго стояв перед очима царевича. Пізніше він висловлювався про цей період так:

Read more