Home | About | Contact

Зигмунд Фрейд

Original page: http://webspace.ship.edu/cgboer/freud.html

18561939

Dr. C. George Boeree (д-р C. Джордж Бурей)


Хибною є думка про те, що наука базується лише на переконливо обґрунтованих судженнях, і несправедливо вимагати, щоб це було так. Таку вимогу висувають тільки ті особи, які прагнуть отримати певну владу та замінити релігійний катехізис на щось інше, навіть наукового змісту. У своєму викладі наука містить кілька незаперечних настанов, а також, в основному,  твердження, розвинуті до різних ступенів імовірності. Здатність відповідати цьому наближенню до певності та виконувати конструктивну роботу незважаючи на відсутність остаточного підтвердження є, фактично, свідченням наукового мислення. – Фрейд


Історія Фрейда, як і розповіді про більшість людей, починається не з нього, а з його наставника й товариша, д-ра Джозефа Броєра, і пацієнтки Броєра на ім’я Анна О.

Анна O. була пацієнткою Джозефа Броєра з 1880 до 1882 року. 21-річна Анна більшу частину часу доглядала хворого батька. Вона почала сильно кашляти без видимої фізичної причини. У неї з’явилися проблеми з мовленням, потім вона оніміла, після чого стала розмовляти лише англійською, а не звичною для неї німецькою.

Після смерті батька дівчина відмовилася від їжі й отримала купу рідкісних проблем зі здоров’ям. Вона перестала відчувати руки й ноги, почала страждати на певний вид паралічу та мимовільні спазми. Окрім того, додалися візуальні галюцинації та тунельний зір, однак консультація спеціалістів не виявила фізичних причин цих розладів.

Ніби всього згаданого було недостатньо, в Анни були казкові фантазії та різкі перепади настрою, і вона здійснила кілька спроб самогубства. Згідно з діагнозом Броєра пацієнтка страждала на хворобу, яку на той час називали істерією (зараз «конверсійним розладом»), тобто в неї спостерігалися симптоми, що нагадували фізичні, проте насправді такими не були.

Вечорами Анна занурювалась у стани, які Броєр називав «спонтанним гіпнозом», а сама Анна – «захмаренням». Броєр з’ясував, що у такому трансоподібному стані вона могла пояснити свої денні фантазії й інші відчуття, після чого почувалася краще. Анна називала це «чищенням димаря» та «лікуванням бесідою».

Іноді під час «чищення димаря» згадувалася певна емоційна подія, що пояснювала конкретний симптом. Перший подібний випадок стався незабаром після її відмови пити: у її пам’яті відтворився спогад про те, як жінка пила зі склянки, з якої безпосередньо перед тим пив собака. Згадавши це, вона відчула відчуття відрази... а потім напилася води! Інакше кажучи, її симптом – уникнення води – зник, щойно вона пригадала подію, з якої все почалося, і пережила сильні відповідні емоції. Броєр назвав це явище «катарсисом» (від грецького слова «очищення».

Через одинадцять років Броєр і його помічник Зигмунд Фрейд написали книгу про істерію, у якій пояснили свою теорію таким чином: кожна істерія є наслідком тривожного досвіду, що не знаходить свого місця у світосприйнятті людини. Емоції, які відповідають травматичній події, жодним чином не виражаються, однак і не зникають: вони втілюються в поведінку, що стає слабкою та невизначеною реакцією на травму. Іншими словами, ці симптоми значущі. Після усвідомлення пацієнтом значення симптомів (наприклад, у стані гіпнозу) відбувається вивільнення невиражених емоцій, які надалі не набувають вигляду симптомів. Це як проколоти фурункул або дренаж зараження.

Таким чином Анна поступово позбувалася симптомів. Однак слід зауважити, що для цього їй був потрібен Броєр: перебуваючи в одному зі своїх гіпнотичних станів, до початку розповіді вона мала відчути його руки, щоб переконатися, що говоритиме саме з ним! І, на жаль, продовжували виникати нові проблеми.

Read more